Категорія: Номери «Алкосу»

Листи з провінції… “На деревню дедушке”

Марія Якубовська. У дзеркалі слова: Есеї про сучасну українську літературу / Вст.слово В.Лизанчука. — Львів: Каменяр, 2005. — 751 с.

Львів дочекався своєї псевдо-Жермени де Сталь. Не знаю, чи втішився, але  дочекався.   Також  дочекався  і  я  років  десять  публічно ратую  за “звичайного читача” і сам себе таким вважаю, аж раптом виявилось, що ні, -все це мої хворі фантазії. “Звичайний читач”  – це щось інше, мені незнане і незрозуміле. Відкрила очі мені Марія Якубовська (Маткобожик).

Її я пам’ятаю ще зі студентських часів. Приходила до нас, першокурсничників, у гуртожиток на Пушкіна старшокурсниця (здається вона тоді вчилася вже на 4 курсі) і керівник “Франкової кузні” Марія Маткобожик, яка агітувала нас відвідувати це творче об’єднання. Оскільки ми були скептично налаштовані до будь-якої творчості, то, звичайно, її не послухали. Світ тісний, і через два десятиліття я знову зустрічаюся з Марією Маткобожик, тепер Якубовською, щоправда заочно, яка агітує мене полюбити українську літературу. І хоча я теж постійно підкреслюю свою агітаторську (пропагандистську) функцію, мені все-таки далеко до емоційного слововиливу Марії Якубовської. Продовжити читання “Листи з провінції… “На деревню дедушке””

Фотограф Ярема Проців

Фотографія не моя стихія. У тому сенсі, що писати про фотороботи, виконані майстерним художником своєї справи непросто. Але вибачаю собі цей ґандж — вторгнення у чужу парафію, — і говорю про те, що бачу і що розумію.

Отож — Ярема ПРОЦІВ. Фотохудожник. Народився в м. Буськ на Львівщині. До 25 років життя пов’язане з Івано–Франківськом. З 1989 жив і працював у Коломиї. За освітою … зрештою, всі ми маємо якусь освіту. Це я до того, що вона рідко “годує”, здебільшого, як спрут, висмоктує з нас соки. Ярема закінчив Івано–Франківський педінститут (здається, музпед), але художником його зробило захоплення фотомистецтвом. Член Спілки фотохудожників України. У 1995 році присвоєно звання AFIAR (художник міжнародної Федерації фотомистецтва). У 2000 — EFIAR (екселенс FIAR). З весни 2005 року Ярема Проців повертається в Івано–Франківськ. Продовжити читання “Фотограф Ярема Проців”

Розкіш Розуміння…

Володимир Базилевський. Лук Одіссеїв: Статті, есеї, діалоги. — Київ: Ярославів Вал, 2005. — 656 с.

Про нову книжку поета, лауреата Шевченківської премії Володимира Базилевського “Лук Одіссеїв” дізнався із “Літературної України” ( це той рідкісний випадок, коли з цієї газети можна справді щось дізнатися, що відповідає поняттю “сучасний літературний процес”). Оскільки у мене вже була його книга статей і розвідок “І зав’язь дум, і вільний лет пера” (К., 1990), то мені було цікаво прочитати й цю книгу літературно–критичних статей, есеїв, діалогів. І не тільки тому, що Базилевський — один із найцікавіших поетів нашого часу (у чому пересвідчуюся, читаючи його поетичну книгу вибраних творів “Вертеп”, що вийшла 2004 року у серії “Бібліотека Шевченківського комітету”), не тільки тому, що він — некомпромісна і дуже незручна у спілкуваннні людина, а ще й тому, що Базилевський — один із найяскравіших письменників–мислителів нашого часу (його публікації в “Березолі” — “Імпресії та медитації” цьому є підтвердженням). Продовжити читання “Розкіш Розуміння…”

Новаційні кіоти на Гуцульщині та Покутті

(інспірації народної церковної архітектури)

Серед кіотів другої половини ХІХ – ХХ століття можна виділити досить цікаву групу, яка вирізняється особливим народним колоритом з виразною регіональною специфікою (локально вираженими стильовими ознаками). Йде мова про образ народної церковної архітектури, який завжди домінував і був основним виражальним засобом у створенні кіотів.

Прикладом цікавого варіанту, в якому виразно простежується церковна архітектоніка з рисами бароко, є кіот у селі Старі Кути Косівського району, де знаходиться церква, збудована у другій половині XIX століття. Хрещатий у плані кіот має урочисто стриманий верх, утворений двох’ярусними восьмигранними барабанами, які увінчуються округленими півкулистими банями та маківками. Тут динаміка і гармонія малих і великих об’ємів разом із центральною банею створює своєрідне об’ємно-просторове рішення. Всі архітектонічні мотиви та елементи, в тому числі рельєфне різьблення, що на фронтоні, – зразок досконалої віртуозності. Слід відзначити, що художньо-конструктивне рішення даного кіоту перекликається із новозбудованими церквами періоду 1990-2000 років, розташованими в сусідніх селах. Ймовірно, що тоді ця пам’ятка сакрального мистецтва слугувала взірцем для архітекторів та майстрів-будівельників. Продовжити читання “Новаційні кіоти на Гуцульщині та Покутті”

Перед порогом

Наші душі нидіють в іржі,
але промінь віри не погас…

Тарас Петриненко
(з пісні „Господи, помилуй нас”)

1

…Бо той лозунг обвисне, що лиш голосна теревеня;
мало цвяхів скріпити обманливу суть.
Невідкладно гуртуймо собою могуть
Україні, нащадкам – гуртуймо ще нині. Продовжити читання “Перед порогом”

Лозов’яга

(фраґмент із роману «Вургун»)

…і треба ж оце було, щоб вони завжди заходили в село саме звідти, від Ворскли; воно то, звичайно, від Охтирки сюди шлях найкоротший, але дідові Мороці з того завжди найбільша морока була,
я відколи його пам’ятаю, то так він і був дід Морока, старий, кремезний, обличчя все в зморшках, як у дідуся Панаса, що вів “На добраніч діти”, вічно босий, із закасаними вище колін штаньми, і завжди в солом’яному брилі, старому, потертому, він не знімав його ні зимою, ні літом, коли Ворсклу вкривала крига, і роботи йому не було, він любив сидіти на призьбі під хатою, так само босий і в усе тому ж брилі, лише крижі обвивав старою вовняною хусткою, що залишилася від дружини, померлої так давно, що я вже її й не пам’ятаю, і смалив люльку, набиту міцнющим, ядучим, як сказали б тепер, Продовжити читання “Лозов’яга”