У передпокоях Лабіринту

I

Нещодавно я прийшов до церкви: не за екзотикою чи потребою ритуалу. За спокоєм. Обдарований священик-монах( ці люди, як і всі інші, є також пересічними і талановитими; останніх значно менше) говорив про Господа, який вміє здіймати найважчі душевні каміння, про благісність і благовістя для тих, хто хоче повірити, про скорботу і тугу як обов’язковий наслідок внутрішнього конфлікту.

І я направду почував себе спокійнішим і добрішим. Я стояв посередині церковної зали, залишивши сумочку із ключами від квартири і дискетою нового роману на задніх лавицях. Раптом оглядаюся, керований двадцять п’ятим оком інтуїції: сумочки…немає. Безпорадно ковзнувши залом, я помітив свою річ у руках ще доволі молодої жінки, яка чомусь стояла біля виходу. Я підійшов з вимогою віддати сумочку. Вона простягнула мою пропажу, щось промовила про подібну річ її чоловіка, ви, мовляв, нічого не подумайте – і за п’ять хвилин вийшла. Мені стало все зрозуміло: злодійка. Може, ще клептоманка. Інших варіантів перевтомлений і шокований мозок не підказував. Продовжити читання “У передпокоях Лабіринту”

Книги видавництва «Писаний камінь»

У документально-художньому нарисі “Візерунки долі” автор-упорядник Іван Мисюк прагне ліричним образним словом передати творчий портрет провідного педагога Косівщини, здібного художника-графіка і живописця Ярослава Івановича Федірка. У виданні ведеться мова про життєвий і трудовий шлях невтомного, щедрого душею вчителя, висвітлюється творчий доробок його вихованців.

“Мелодія душі” — друга збірка поезій Любові Яворської — людини щедрої душі і непересічного таланту. Її вірші пронизані тонким відчуттям життя, щирістю почуттів, задушевністю, жіночністю.

Повість Марії Остромири видається в Україні вперше. У книзі талановито змальовано картину особистого, родинного, громадського і політичного життя гуцулів та Гуцульщини напередодні й під час Другої світової війни. Повість вирізняється своєрідністю серед багатьох творів інших авторів які писали про цей край. У виданні збережено особливості мови авторки. Продовжити читання “Книги видавництва «Писаний камінь»”

Постать В. В. Гуза

Постать В. В. Гуза належить до найяскравіших постатей в народному мистецтві Гуцульщини і пояснюється це тим, що він був не тільки видатним майстром різьбярем, але й прекрасним педагогом, який інтегрував в собі ті необхідні якості, які потрібні для передання свого творчого досвіду наступним поколінням.

Саме про нього, його біографічний та творчий шлях йдеться в книзі “Володимир Гуз” автором-упорядником якої виступає в. о . доцента кафедри художнього дерева Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва п. Йосип Приймак.

В книзі, окрім біографічних довідок подано, як фотосвітлини із життя самого життя самого митця, так і його творів, а також орнаментальні мотиви В. Гуза  в замальовках студентів вищезазначеного закладу.

Книга присвячена 100-літтю від дня народження видатного майстра і стане в пригоді всім прихильникам і поціновувачам народного мистецтва Гуцульщини.

Про авторів

Андрусяк Іван – поет, прозаїк, літерратурний критик, член угрупування “Нова дегенерація”

Народився 28 грудня 1968 р. в с. Вербовець на Косівщині (Івано-Франківщина). Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (1992) та Українську академію державного управління при Президентові України (1997). Автор поетичних книг “Депресивний синдром” (1992), “Отруєння голосом” (1996), “Шарґа” (1999), “Повернення в Ґалапаґос” (2001), “Сад перелітний” (2001), “Дерева і води” (2002), “Часниковий сік” (2004); політологічного есею “Блиск і злиденність української націонал-демократії” (1999, у співавторстві з Є. Петренком); збірника літературно-критичних статей “Літпроцесія” (2002); збірок перекладів вибраних віршів поляка Анджея Бурси “Усмішка горлом” (1999) та американця Е. Е. Каммінґса (у співавторстві з Катериною Борисенко, 2004); публіцистичної книги російської журналістки Анни Політковської “Друга чеченська” (2004). Продовжити читання “Про авторів”

Діяльність спілки “Гуцульське мистецтво” у Косові у 20-30 роки ХХ століття

Спілка “Гуцульське мистецтво” існувала майже двадцять років (1922—1939). Її  засновиком був Михайло Куриленко, який поклав усі сили, щоб об’єднати дрібні кустарні майстерні в єдине підприємство. Завдяки Куриленкові ткацтво на Гуцульщині піднялося на досить високий рівень, впроваджувалися нові ідеї. Михайло Куриленко відновлював забуті і розроблював нові технології. Поставивши за мету відродити старий український килим на основі давніх килимарських традицій, він зумів добитися високого мистецького рівня в умовах промислового виробництва.

У радянський період ім‘я Куриленка намагались забути. Тож, якщо в поодиноких писаннях науковців і згадувалася спілка “Гуцульське мистецтво”, то лише для паплюження. Сам же період її діяльності вважався повним занепадом культури народного мистецтва. Продовжити читання “Діяльність спілки “Гуцульське мистецтво” у Косові у 20-30 роки ХХ століття”

Майстер Роман Горбовий: праця в часовому контексті (спогад)

Ішов 1957 рік – час “хрущовської” відлиги. Що це значило для всієї країни? По-перше, розвінчання культу особи Сталіна, по-друге, підняття так званої “залізної завіси”, що відокремлювала нас від іншої частини людства з її новітніми культурними набутками. Під гаслами “все для людини – все в ім’я людини” влада бодай про людське око, та все ж почала звертати увагу і на побутові та естетичні потреби народу.

На рівні мого тодішнього “я” хрущовські часи позначилися поверненням з таборів та заслання друзів мого батька, що були репресовані в тридцятих роках, моїх друзів-студентів, висланих зі Львова та Калуша по війні. А внаслідок знищення “залізної” завіси і новонародженого гасла “наздогнати і перегнати Америку” до Москви почали наїжджати організатори різноманітних виставок – від промислових до мистецьких. На подіумі Московського Будинку Моделей свої колекції одягу демонстрували Крістіан Діор, Коко Шанель, Ів Сен Лоран та ін. Продовжити читання “Майстер Роман Горбовий: праця в часовому контексті (спогад)”