Листи з провінції… “На деревню дедушке”

Марія Якубовська. У дзеркалі слова: Есеї про сучасну українську літературу / Вст.слово В.Лизанчука. — Львів: Каменяр, 2005. — 751 с.

Львів дочекався своєї псевдо-Жермени де Сталь. Не знаю, чи втішився, але  дочекався.   Також  дочекався  і  я  років  десять  публічно ратую  за “звичайного читача” і сам себе таким вважаю, аж раптом виявилось, що ні, -все це мої хворі фантазії. “Звичайний читач”  – це щось інше, мені незнане і незрозуміле. Відкрила очі мені Марія Якубовська (Маткобожик).

Її я пам’ятаю ще зі студентських часів. Приходила до нас, першокурсничників, у гуртожиток на Пушкіна старшокурсниця (здається вона тоді вчилася вже на 4 курсі) і керівник “Франкової кузні” Марія Маткобожик, яка агітувала нас відвідувати це творче об’єднання. Оскільки ми були скептично налаштовані до будь-якої творчості, то, звичайно, її не послухали. Світ тісний, і через два десятиліття я знову зустрічаюся з Марією Маткобожик, тепер Якубовською, щоправда заочно, яка агітує мене полюбити українську літературу. І хоча я теж постійно підкреслюю свою агітаторську (пропагандистську) функцію, мені все-таки далеко до емоційного слововиливу Марії Якубовської. Продовжити читання “Листи з провінції… “На деревню дедушке””

Розкіш Розуміння…

Володимир Базилевський. Лук Одіссеїв: Статті, есеї, діалоги. — Київ: Ярославів Вал, 2005. — 656 с.

Про нову книжку поета, лауреата Шевченківської премії Володимира Базилевського “Лук Одіссеїв” дізнався із “Літературної України” ( це той рідкісний випадок, коли з цієї газети можна справді щось дізнатися, що відповідає поняттю “сучасний літературний процес”). Оскільки у мене вже була його книга статей і розвідок “І зав’язь дум, і вільний лет пера” (К., 1990), то мені було цікаво прочитати й цю книгу літературно–критичних статей, есеїв, діалогів. І не тільки тому, що Базилевський — один із найцікавіших поетів нашого часу (у чому пересвідчуюся, читаючи його поетичну книгу вибраних творів “Вертеп”, що вийшла 2004 року у серії “Бібліотека Шевченківського комітету”), не тільки тому, що він — некомпромісна і дуже незручна у спілкуваннні людина, а ще й тому, що Базилевський — один із найяскравіших письменників–мислителів нашого часу (його публікації в “Березолі” — “Імпресії та медитації” цьому є підтвердженням). Продовжити читання “Розкіш Розуміння…”

Перед порогом

Наші душі нидіють в іржі,
але промінь віри не погас…

Тарас Петриненко
(з пісні „Господи, помилуй нас”)

1

…Бо той лозунг обвисне, що лиш голосна теревеня;
мало цвяхів скріпити обманливу суть.
Невідкладно гуртуймо собою могуть
Україні, нащадкам – гуртуймо ще нині. Продовжити читання “Перед порогом”

У передпокоях Лабіринту

I

Нещодавно я прийшов до церкви: не за екзотикою чи потребою ритуалу. За спокоєм. Обдарований священик-монах( ці люди, як і всі інші, є також пересічними і талановитими; останніх значно менше) говорив про Господа, який вміє здіймати найважчі душевні каміння, про благісність і благовістя для тих, хто хоче повірити, про скорботу і тугу як обов’язковий наслідок внутрішнього конфлікту.

І я направду почував себе спокійнішим і добрішим. Я стояв посередині церковної зали, залишивши сумочку із ключами від квартири і дискетою нового роману на задніх лавицях. Раптом оглядаюся, керований двадцять п’ятим оком інтуїції: сумочки…немає. Безпорадно ковзнувши залом, я помітив свою річ у руках ще доволі молодої жінки, яка чомусь стояла біля виходу. Я підійшов з вимогою віддати сумочку. Вона простягнула мою пропажу, щось промовила про подібну річ її чоловіка, ви, мовляв, нічого не подумайте – і за п’ять хвилин вийшла. Мені стало все зрозуміло: злодійка. Може, ще клептоманка. Інших варіантів перевтомлений і шокований мозок не підказував. Продовжити читання “У передпокоях Лабіринту”

У серці Крим…

Брама Сходу: Золоті сторінки кримськотатарської поезії у перекладі Миколи Мірошниченка з додатком статей про її творців / Передм.Ю.Кандима. — К.: Голов.спеціаліз.ред.літ.мовами нац.меншин України, 2004. — 192 с.: іл.; портр.

У заголовок розмови я виніс назву вірша кримськотатарського поета Шер’яна Алі, а стосується вона як поетів, що представлені у анонсованій антології, так і перекладача Миколи Мірошниченка. Гадаю, без цього тандему — поети–перекладач, — не було би цієї книжки. До речі, це вже друга антологія, підготовлена Миколою Мірошниченком разом зі своїм другом, кримськотатарським поетом Юнусом Кандимом (1959–2005), що так передчасно покинув сей світ ранньою весною 2005 року. Перша — “Окрушини сонця” вийшла 2003 року в тому ж самому видавництві двома мовами — кримськотатарською та українською, у ній була представлена кримськотатарська поезія в українських перекладах за вісім століть (ХІІІ — ХХ). “Брама Сходу” — як заявлено в анотації, — це золоті сторінки кримськотатарської поезії тільки в перекладах Миколи Мірошниченка. Продовжити читання “У серці Крим…”

До питання про злочини тоталітарних систем та імперій на території Косівщини

Ігор Пелипейко

Вивчення злочинів тоталітаризму диктується не політичною кон’юнктурою, а завданням пізнання справжньої історії та недопущення повторення трагедії, яку пережив наш народ у ХХ столітті.

Йдеться про тоталітаризм та імперії обох різновидів – нацистський та більшовицький, Союз і Рейх. Це дві сторони однієї медалі, один породжений другим, один потребував другого для своєї стимуляції, залякування народу один одним. З поразкою в 1945 році фашизму був приречений на поразку й комунізм як політична система, хоч для цього знадобилося аж 46 років, але для історії це мить.
Продовжити читання “До питання про злочини тоталітарних систем та імперій на території Косівщини”