Категорія: №1, 2003

ГАЛИНА  ОМЕЛЯНІВНА ДОМБРОВСЬКА-ТИМОФІЙЧУК
Народилася в с. Гоноратівці Рогатинського району. Навчалась у Верхньолипицькій середній школі, після закінчення якої у 1975 році вступила на філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника.
Працювала у Космач-Рушірській, Яблунівській допоміжній та Вербовецькій школах Косівського району. Зараз навчає дітей горян у Косівській гімназії-інтернаті.

КАЗКА ПРО ХВАЛЬКОВИТІ РОСИНКИ

Літнім ранком пробіг Дощик лісовою поляною і сховався за високою горою. Прокинулося Сонечко. Теплими зі сну віями торкнулося мокрих травинок, кущів, дерев  і прислухалося до звичайного ранкового гомону: Вітерець щось розповів стрункій Берізці, весело щебетали Пташки на деревах, про щось своє гомоніли мурашки, під торішнім опалим листям. Продовжити читання “Казки дітям”

ПРО ПЕРШОГО МАЯ

Чи ви чули , люди добрі,
Про першого мая,
Шо в селі сі наробило,
Мало хто це знає.

Єк мадяри-поганини
В село наступали,
Ці вороги наших братів
В ліси забирали.
Продовжити читання “Із Джерел”

Ігореві Римаруку
Х х х
Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер.
Потрафив у скалу – лежить в потоці.
Не міг тікати. Спершу кинув гвер”.
Старий не відповів: “Заходьте хлопці…” –

він  їх не знав, а може, не впізнав.
Алеввійшли у хату, бо намокли
в потоці тому. Сіли і замовкли.
“Ви з Космача чи з Брустур?” –
“Ми з облав”. Продовжити читання “Із книги “Космацький узір””

НИКОНОР КРЕТ

народився 10 серпня 1933 року в с.Шепилове, Голованівського р-ну, Одеської області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету (1956 р.) У Косові з 1961 р. Працював заступником директора Вербовецької ВШ, Косівської школи-інтернату, директором Смоднянської школи-інтернату, Косівської СШ №2, інспектором шкіл. З грудня 1996 р. – редактор газети “Освітянський вісник”, яка видається районним відділом освіти та Гуцульською освітянською радою, літературний редактор журналу “Гуцульська школа” (з 2000 р.), науковий співробітник науково-дослідницької лабораторії “Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство”.

Останнім часом, до ХІІ Міжнародного Гуцульського фестивалю підготував основні матеріали до короткого довідника “Гуцульщина” і видав навчально-методичний посібник “Гуцульщина літературна”. Готує до видання другу книгу “Хрестоматія з літератури рідного краю”.

“Бути Потрібним Людям” –  так визначає своє життєве кредо Іван Мисюк у вірші, яким відкривається його поетична збірка “Зачарований горами”. І це не просто порожня декларація. Він завжди був і є зараз потрібним людям, які його оточують, з якими він спілкується, для яких живе, трудиться і творить ціле своє життя. Він поет, пісняр, мистецтвознавець, музикант, етнограф журналіст, громадський діяч… Продовжити читання “Бути потрібним людям”

ДИСКУРС
ІРИНА ЦАПЛІНА

Псевдонім – Лада Хортич. Народилася у червні 1979 року в м. Запоріжжя. В 2002 році закінчила філологічний факультет Запорізького державного університету, отримавши кваліфікацію магістра. Голова літературного клубу «99». Переможець регіонального туру фестивалю «Молоде вино» (2002 р.). Зараз навчається в аспірантурі того ж таки університету

Тексти друкувалися в різних виданнях.

Покоління українських письменників шістдесятих і дев’яностих років розділяє чималий відтинок часу. Загальновідомо, що за цей період змінилася не лише літературна традиція, а й сам спосіб мислення й сприйняття світу в цілого суспільства. У цій невеличкій студії ми спробуємо дослідити, як ці зміни втілилися у консервативному жанрі вінку сонетів. Продовжити читання “Вінок сонетів у М. Вінграновського й І. Андрусяка. Особливості плетення”

Тато вже двадцять кілька років, як умерли, то треба воскресити їх добрі гадки.

Тато 14 років служили у войську, і там, – як і з  малу, – навикли до остроти, тому  були дуже острі. Попри ту острість мали ті найкращі гадки, що нас дітей вели так, аби нїчо чуже не лакомити ся і неправду не говорити.

Робили се так: коли у котрої дитини уздріли який небудь, хоть найменший предмет, як крайцар, гузик, шпилька і инше подібне, так зараз питали: “відки то маєш?”. А як одержали відповідь, що то хто дав, так зараз брали дитину на перед себе і приводили до того, хто дав. Там спитали ся, чи то правда і, як була правда, то лиш палдьцем намахали, говорячи: “Дивиж ся аби так завше було, – аби анї брехні, анї чужого нїц не брати, а то анї шпильку! Бо від малого навикає ся що раз то до білшого, і як віростеш, то люде зненавидьи, та тобі, а не минї буде зла! Розумієш?!”. Продовжити читання “Споминка за нашого тата Івана Ігнатового Павлика”