Михайло Павлик – безперечно, найвидатніший уродженець Косова. Письменник, фольклорист, громадсько-політичний діяч, видавець і редактор часописів – такими різними були сфери його діяльності, і в кожній з них він зробив багато. У такзвані радянські часи навколо М. Павлика та його сестри Анни створено немало міфів. Їх оголошено пропагандистами соціалізму в Галичині, причому трохи не лєнінського, називали борцями проти «українського буржуазного націоналізму» та проти релігії.. Немало довелося попрацювати українським історикам, літературознавцям, щоб розгребсти завали брехні і вигадок, нагромаджених комуністичними ідеологами навколо життя, творчості, громадянської діяльності та спадщини нашого великого краянина.
Сьогодні ж ясно одне: він, як і його сестра Анна, були затятими борцями проти суспільної несправедливості і водночас незламними українськими патріотами. І це добре розуміли як ідеологи, так і каральні служби комуністичного режиму. У цьому переконують факти. Перший. Після встановлення в Галичині більшовицької влади в 1939 році була заборонена створена М. Павликом Українська Радикальна партія, а її члени репресовані. Голова Косівського повітового керівництва партії Михайло Горбовий знищений енкаведистами у в`язниці в 1941 році. Другий. У 1939-1940 рр. були ув`язнені всі члени товариства “Каменярі” ім. М. Павлика. Ніхто з них не повернувся, всі були вбиті як “українські буржуазні націоналісти”, а це був цвіт косівської молоді, робітники, ремісники, селяни. Третій. Попри галасливе проголошення М. Павлика “пропагандистом соціалізму”, не було видано хоча більш-менш повного зібрання його творів. Інша річ, що за ініціативи косівської інтелігенції, зокрема директора школи Івана Михайлюка та за підтримки голови райвиконкому Ярослава Сенчука у Косові в 1967 році відкрито музей імені М. Павлика, а в 1973 – пам`ятник. В незалежній Україні руки влади поки що не доходять до відновлення знищеного у 80-ті роки музею, але будемо сподіватися на вирішення цієї проблеми.
У зв`язку з ювілеєм (до речі, 14 жовтня ц. р. минає й 75 років з дня смерті Анни Павлик) друкуємо розповіді Михайла та Анни Павликів про свою родину, насамперед, батьків. Це виголошені ними промови під час відзначення у Львові в 1904 році 30-ліття діяльності Михайла Павлика. Вони були надруковані у 1905 році в брошурі, виданій після ювілею. Авторський текст збережено повністю. Примірник цього видання дивом зберігся у книгозбірні косівського лікаря п. Всеволода Кушніра, якому щиро дякуємо за можливість використати. Гадаємо, косів`янам, і не лише їм буде цікаво дізнатися, в яких умовах формувалися характери наших видатних діячів – Михайла та Анни Павликів.
І. Пелипейко.
