Дорогий читачу, це число “Алкосу”, яке ти тримаєш в рухах, абсолютно не схоже на те, що було роком раніше чи на те, яке буде згодом. Однак, роблячи певні анотаційні рефлексії, хотілося б акцентувати увагу саме на трьох темах, притаманних цьому номеру.
Почну з найепатажнішого і найконтроверзійнішого, бо саме так можна окреслити повістину Сашка Стусенка “Місія фантома”, яка викликала чималу дискусію серед членів редакційної колегії. Її можна сприймати і не сприймати, її можна окреслювати епігоністичними спробами молодого автора, як по відношенню до Юрія Андруховича (в плані сюжетного чи композиційного розвою), так і по відношенню до Юрія Покальчука чи Олеся Ульяненка, чи Олега Криштопи, чи… (в плані манери письма, свідомого підняття нагора тих негативів буття, з якими зустрічаєшся в буденному житті), але для того, щоб вилікувати рану, потрібно, перш за все, встановити причину її з`яви. Таку мету і переслідує ця повість – людину чекає апокаліпсис не через зіткнення Землі з якоюсь там кометою, а, насамперед, в плані самосвідомості, культури, збереження “собору душ наших”, і, можливо, саме таким чином кожен, хто її прочитає, намагатиметься надалі і в мовленні, і в поведінці бути абсолютно протилежним до головного героя цього твору.
Інші два оспекти, на які хотілося б звернути увагу – події досить поважні, які сталися впродовж поточного року. Перша з них – 125-річчя від дня заснування Косівської мистецької школи, яка на сьогодні зреалізована в діяльності Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Про це свідчать дослідницькі матеріали Катерини Сусак, Володимира Попенюка, Ганни Ватаманюк, Марії Іванчук, Катерини Ткачик-Попенюк.
Не менш важливим і доконечно сьогодні потрібним є належне вшанування пам`яті відомого не тільки на теренах Косівщини, України, а й далеко за її межами дослідника, етнографа, громадського діяча Ігоря Аполлоновича Пелипейка, бо окрім формального створення Клубу творчої інтелігенції, що носить його ім`я та кількох статей Марії Іванчук, присвячених цій постаті, справа далі не просунулась. Не видане його вибране, немає бібліографічного каталогу його статей, не видруковані його останні прижитттєві статті тощо.
Тож, насамкінець, вдумливого прочитання Тобі, дорогий читачу.
З повагою редактор “Алкосу” Іван Бойчук
