До 150-річчя від дня народження Михайла Павлюка

Михайло Павлик – безперечно, найвидатніший уродженець Косова. Письменник, фольклорист, громадсько-політичний діяч, видавець і редактор часописів –  такими різними були сфери його діяльності, і в кожній з них він зробив багато. У такзвані радянські часи навколо М. Павлика та його сестри Анни створено немало міфів. Їх оголошено пропагандистами соціалізму в Галичині, причому трохи не лєнінського, називали борцями проти «українського буржуазного націоналізму» та проти релігії.. Немало довелося попрацювати українським історикам, літературознавцям, щоб розгребсти завали брехні і вигадок, нагромаджених комуністичними ідеологами навколо життя, творчості, громадянської діяльності та спадщини нашого великого краянина. Продовжити читання “До 150-річчя від дня народження Михайла Павлюка”

Босяцька Сага Анатолія Дністрового

Анатолій Дністровий. Пацики. Конкретний роман: Роман. — К.: Факт, 2005. — 392 с.

На конкретний роман Анатолія Дністрового “Пацики” вже маємо конкретну рецензію Соні Мармеладової (якась чергова волонтерка києво-могилянської школи заховалася за ім’ям героїні Достоєвського “Злочин і кара”) під не менш конкретною назвою “Польові дослідження тернопільських пациків” (Кур’єр Кривбасу. – Липень 2005. – № 188. – С. 191-193). Не дивлячись на мою іронію щодо псевдоніма, рецензія добра, і в окремих оцінках, і в загальному висновку я погоджуюся з нею. Тому й дозволю собі деякі моменти зацитувати:

1.    Роман “Пацики” чергова косметичне оброблена автобіографія.
Чергова, адже було вже написано і “Не думай про червоне” Пиркало, і
“Колекцію пристрастей, або пригоди молодої українки” Сняданко, і
“Фройд би плакав” Карпи, і “Депеш Мод” Жадана”. До цього ряду я міг
би ще додати “Клясу” Вольвача. Продовжити читання “Босяцька Сага Анатолія Дністрового”

Спогад «Навколо немає мами»

Поспішаючи з роботи додому я ще здалека побачив Тараса. Він сидів на лавці перед хатою, весь наче витканий з сонця і роси. Дивився на гори, зачарований красою. Його добрі, ясно-зелені , як в Чугайстра, очі з-під ледь кущуватих брів випромінювали щире захоплення. Побачивши мене, Тарас пішов назустріч і ми, як завжди, обнялися.

– Щось забув ти мої Уторопи, – докоряв, жартуючи, – мама все допитується: чому не приходить Микола з Старих Кут?   Продовжити читання “Спогад «Навколо немає мами»”

Він жив у слові…

Художньо-естетичний світ Тараса Мельничука різноманітний, складний і суперечливий , в ньому найдивовижнішим чином поєднались літературна традиція й новаторство, гуцульський автентичний фольклор й авангард, глибока християнська віра, моралізм  та пристрасне язичництво. Але це не становить жадної суперечності між природою поета та його етичними й творчими переконаннями, бо саме завдяки цьому Мельничук і створив образ часу, який вражає своєю переконливою правдивістю. Його творчість привертає увагу читача насамперед проникливістю художнього бачення. Це – не літературне плоскогір’я, а вершинний здобуток нашої драматичної в своїх духовних злетах й соціальних падіннях епохи. Продовжити читання “Він жив у слові…”

Поезія Ігора Маковійчука

Ігор Маковійчук
народився в 1967 році на Косівщині. Закінчив Чернівецький будівельний технікум та Київський інститут народного господарства.
Дипломант VІІІ-го та лауреат ІХ Міжнародного конкурсу читців ім. Т. Г. Шевченка. Тексти друкувалися в періодичних виданнях.

Х Х Х
Ніч. Узгодженість, тиша і спокій.
Срібні зорі в сузір`ях вкравають небесний екран.
Перламутровий місяць – ліхтар омиває пітьму.
Сам не знаю чому… сам не знаю чому…
Все прекрасно б, якби все прекрасно, без болю і ран.
Проплива караван загадкових небесних потоків,
І без відліку кроків йду вночі й потрапляюю у день.
Хто шукає, той знайде. Тільки що означатиме спокій
Не вночі, а у день? Не вночі, а крізь вічність… Продовжити читання “Поезія Ігора Маковійчука”

Поезія Надії Манжуєвої

Надія Манжуєва
народилася 25 травня 1964 року в с. Нижньому Березові. Після закінчення Коломийського технікуму МОД (1983 р.) працювала на Вижницькому ЛК, пізніше  – в сільській бібліотеці.

Х х х
Я тягнусь до світла,
Як квітка до сонця,
Не можу чогось віднайти,
Шукаю любові прозоре віконце,
Вдивляюсь в безкраї світи. Продовжити читання “Поезія Надії Манжуєвої”