Про візу та валізу

БОГДАН РАДИШ

Народився 8 листопада 1934 року в с. Рожнові. Що на Косівщині Івано-Франківської області. В 1957 році закінчив Косівське училище декоративного та прикладного мистецтва.
Поетичні тексти друкувалися в “Літературній Україні”,  журналах “Україна”, “Жовтень”, “Дніпро”, “Перець”, “Вітрила”, щоквартальниках “Поезія”, “Суцвіття”, “Барвінок”, “Зорі назустріч” тощо.

Автор поетичних збірок: “День творення” (1979), “Калинова галузка”(1982),”Малюнки на променях” (1984), “Полум’я  пам’яті” (1985),  “Щедре світло землі” (1990),  “Сподівання і сум” (1994), “Сльоза на камені” (1995),  “Чумацький віз” (1996),  “Між ударами серця” (1997), “Притчі” (1999),  “Хитрий котик Василько” (2000), “Добре слово – соловейко. А недобре – ворон” та ін.
З 1983 року член Національної Спілки письменників України.

На окремі поетичні тексти написані пісні. Серед композиторів, з якими доводилось співпрацювати, – Лев Димінський, Володимир Спольницький, Євген Бондаренко,  Остап Гавриш, Володимир Домшинський, Тетяна Стасюк, Зоя Слободян та інші.

Лауреат літературних премій ііь. Михайла Павлика, Марійки Підгірянки, Василя Стефаника.
Член Асоціації Літераторів Косівщини.

Про візу та валізу
Робить Франьо із фанери
Громіздку валізу,
Бо у Африку він їде,
Бо  має він візу. Продовжити читання “Про візу та валізу”

Давайте поговоримо відверто (монолог тверезого п’яниці)

ДМИТРО АРСЕНИЧ
народився 27 вересня 1938 року в с. Нижньому Березові Косівького району. 1956 року закінчив Середньоберезівську ЗОШ І – ІІІ ступенів. Працював робітником на Ворохтянському лісозаводі, “Сільмаш” (м. Коломия). За розповсюдженння націоналістичної літератури був під наглядом КГБ. З цих причине міг здобути вищу освіту та видаватися.
Автор книг “Постріл з лука”  ((афоризми)  1987 ),  “Відбитки часу” ((поезія) 1993 ), “Намисто колібрі” (1994), “Стозвуки” (1999), “”Рух зірок” (2002).
На кілька текстів Д. Арсенича написана музика.
Лауреат премії ім. Михайла Павлика

Переконують, що зелений змій – ворог. А навіщо того ворога виробляти, якби це правда? Побачиш пляшку, а на ній яскраву етикетку, то аж кров у тобі забурунить. Ковтнеш слинку, і вже не годен втриматися, щоб не шукати ще двох.

Всі лікарі, всі вчені ніби змовились та одне твердять: пити аморально, пити шкідливо. Ще й на додачу посилаються на довгожителів: от скільки прожили, бо до чарки не прикладалися. Забивайте мені баки, наче я сам не бачу, що до чого. Продовжити читання “Давайте поговоримо відверто (монолог тверезого п’яниці)”

Дитячі вірші

МИКОЛА БЛИЗНЮК
народився 3 грудня 1947 року в с. Старих Кутах Косівського району на Івано-Франківщині.

Поетичні твори друкувалися в газетах “Радянська Гуцульщина”, “Гуцульський край”, “Криця”, “Освітянський вісник”, “Обрій”, “Комсомольський прапор”, “Прикарпатська правда”, “Молодий буковинець”, “Молодь України” журналах – “Гуцульщина”, “Малятко”. “Дзвіночок” та ін.

Автор збірок віршів: “Окрилені гори” (1991), “Чугайстрова криниця” (1996), “Олекса Довбуш” (1999), “Чудасія” (2000), “Сонцевіри” (2000), “Художник Мурчик” (2002).

ВОРОНА
Намальована Ворона
Наче сажа: чорна-чорна.
Їй зізнавсь малий Мирон:
– Я таких боюсь ворон.
І закаркала Ворона:
– На малюнку я  зачорна. Продовжити читання “Дитячі вірші”

Велетень-Самолюб

Щодня після школи діти зазвичай забігали погратися в сад до Велетня. Це був величезний сад із м’якою зеленою травою. То тут, то там із-поміж трави визирали прекрасні, подібні до зірок, квіти; дванадцять персикових дерев квітли навесні ніжним перлисто-рожевим цвітом, а восени давали багатий урожай. Птахи на деревах співали так чудово, що діти забували про ігри й насолоджувалися їхнім співом. «Як нам тут хороше!» – гукали діти одне до одного.

Але якось Велетень повернувся. Він протягом семи років гостював у свого приятеля, корнуельського Велетня-людожера. За сім років він нарешті сказав усе, що хотів сказати, бо ж полюбляв потеревенити, і вирішив повернутися в свій замок. А коли повернувся – то побачив дітей, які гралися в його саду.

«А ви що тут робите?» – закричав він страшним голосом, і діти розбіглися. Продовжити читання “Велетень-Самолюб”

Казки дітям

ГАЛИНА  ОМЕЛЯНІВНА ДОМБРОВСЬКА-ТИМОФІЙЧУК
Народилася в с. Гоноратівці Рогатинського району. Навчалась у Верхньолипицькій середній школі, після закінчення якої у 1975 році вступила на філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника.
Працювала у Космач-Рушірській, Яблунівській допоміжній та Вербовецькій школах Косівського району. Зараз навчає дітей горян у Косівській гімназії-інтернаті.

КАЗКА ПРО ХВАЛЬКОВИТІ РОСИНКИ

Літнім ранком пробіг Дощик лісовою поляною і сховався за високою горою. Прокинулося Сонечко. Теплими зі сну віями торкнулося мокрих травинок, кущів, дерев  і прислухалося до звичайного ранкового гомону: Вітерець щось розповів стрункій Берізці, весело щебетали Пташки на деревах, про щось своє гомоніли мурашки, під торішнім опалим листям. Продовжити читання “Казки дітям”

Із Джерел

ПРО ПЕРШОГО МАЯ

Чи ви чули , люди добрі,
Про першого мая,
Шо в селі сі наробило,
Мало хто це знає.

Єк мадяри-поганини
В село наступали,
Ці вороги наших братів
В ліси забирали.
Продовжити читання “Із Джерел”