З літературної історії Косівщини

Ігор Пелипейко
Народився 1928 року в с.Дмитровичах на Берестейщині. В 1952 році закінчив ЧДУ. З 1993 року – заслужений працівник освіти. Співголова Першої Міжнародної конференції «Проблеми Гуцульщини» (1993). Автор близько 450 статей у періодичних виданнях. Автор 15 матеріалів в «Історії Гуцульщини» за ред. М. Домашевського (тт.  V-VІ). Автор окремих книг:  путівників: “Косів-Верховина” (1972), “Косов” (1983), довідників “Населені пункти Косівщини” (1995), “Гуцульщина в літературі” (1997), “Пам’ятки природи Косівщини” (1997), “Косів: люди і долі” (2001); у співавторстві з Петром Арсеничем  “Дослідники та краєзнавці Гуцульщини” (2002); посібників з краєзнавства для шкіл, – “Плай” (1996), “Мій рідний край” (1998), “Флояра” (2000).

З літературної історії Косівщини (кінець ХІХ-ХХ століття)

Літературні сноби можуть презирливо скривитися: Косів і література? То ж не Львів, не Станиславів, не Коломия навіть, де й  письменники мешкали, і книжки друкувалися, й усілякі часописи видавалися!  Ще й читачі знаходилися в немалій кількості й критики час від часу з’являлися. Тобто були практично всі складники того суспільно-мистецького явища, яке називається літературою. А в Косові, чи, властиво, на Косівщині, було лише одне, але, певно, найголовніше: чи то природна чи то метафізична атмосфера, а чи комбінація обох, що випромінювала якусь творчу еманацію – і мистецьку загалом, і літературну, зосібна. Недарма ж один журналіст і письменник (у 60-х роках минулого століття), помандрувавши Косівщиною, назвав її «землею поетів». Продовжити читання “З літературної історії Косівщини”