Про нашу рідню

А тепер, позвольте: скажемо Вам дещо про нашу рідню. Се буде найдорожче з того, що ми з Вами можемо дати.

За тата пише докладнїще сестра Анна. Я с татом здибав ся  найменче з усіх дїтей, бо як я був малий, то вони чумакували – поки не збанкротували – а потому: щось на 9-тім року, мене взяли до себе небіжчик дїд по мамі – Янцьо Лисанюк, у “долину” (ми сидимо в горі далічко від міста) та відти я ходив до школи Косівської, 4 роки, а відти пішов до вищих шкіл, а відти… Тата я бачив чим раз рідше, і як мусїв утікати заграницю, в початку 1879 р., то не було способу навіть попрощати ся з ними, і вони вмерли, коли я був у Женеві, на весні 1880 р. Та все-ж таки я дещо тямую за них і міг би собі нагадати ще більше, але тепер се менї за тяжко – зробю се чей инчим разом, коли менї доведе ся написати докладні спомини свого життя. А от чого не зробю – не дам Вам портрета татового, хоть він  менї живісїнький у душі. Та що з того, коли я не маляр, а поки винайдуть такий фотографічний спосіб, аби виводив образ із душі – мене вже давно не буде. Так і пропаде тото дороге лице – добре, сияюче мов сонце, коли бачило перед собою людину добру, – але хмарне, грізне на всяку пустоту, бріхню і зло. Малі сїльські пустяки тїкали перед ними  на-далеки, а й більші лиходії, які часом забігали до нашої хати, непрошені, дрожали перед ними і їх громовим голосом. Одному з них вони мало не зробили капут сокирою, коли сказав, після першого мого арештованя в 1877 р.: “твій син піде на шибеницю!”… Продовжити читання “Про нашу рідню”

До 150-річчя від дня народження Михайла Павлюка

Михайло Павлик – безперечно, найвидатніший уродженець Косова. Письменник, фольклорист, громадсько-політичний діяч, видавець і редактор часописів –  такими різними були сфери його діяльності, і в кожній з них він зробив багато. У такзвані радянські часи навколо М. Павлика та його сестри Анни створено немало міфів. Їх оголошено пропагандистами соціалізму в Галичині, причому трохи не лєнінського, називали борцями проти «українського буржуазного націоналізму» та проти релігії.. Немало довелося попрацювати українським історикам, літературознавцям, щоб розгребсти завали брехні і вигадок, нагромаджених комуністичними ідеологами навколо життя, творчості, громадянської діяльності та спадщини нашого великого краянина. Продовжити читання “До 150-річчя від дня народження Михайла Павлюка”

Спогад «Навколо немає мами»

Поспішаючи з роботи додому я ще здалека побачив Тараса. Він сидів на лавці перед хатою, весь наче витканий з сонця і роси. Дивився на гори, зачарований красою. Його добрі, ясно-зелені , як в Чугайстра, очі з-під ледь кущуватих брів випромінювали щире захоплення. Побачивши мене, Тарас пішов назустріч і ми, як завжди, обнялися.

– Щось забув ти мої Уторопи, – докоряв, жартуючи, – мама все допитується: чому не приходить Микола з Старих Кут?   Продовжити читання “Спогад «Навколо немає мами»”

Він жив у слові…

Художньо-естетичний світ Тараса Мельничука різноманітний, складний і суперечливий , в ньому найдивовижнішим чином поєднались літературна традиція й новаторство, гуцульський автентичний фольклор й авангард, глибока християнська віра, моралізм  та пристрасне язичництво. Але це не становить жадної суперечності між природою поета та його етичними й творчими переконаннями, бо саме завдяки цьому Мельничук і створив образ часу, який вражає своєю переконливою правдивістю. Його творчість привертає увагу читача насамперед проникливістю художнього бачення. Це – не літературне плоскогір’я, а вершинний здобуток нашої драматичної в своїх духовних злетах й соціальних падіннях епохи. Продовжити читання “Він жив у слові…”

Поезія Ігора Маковійчука

Ігор Маковійчук
народився в 1967 році на Косівщині. Закінчив Чернівецький будівельний технікум та Київський інститут народного господарства.
Дипломант VІІІ-го та лауреат ІХ Міжнародного конкурсу читців ім. Т. Г. Шевченка. Тексти друкувалися в періодичних виданнях.

Х Х Х
Ніч. Узгодженість, тиша і спокій.
Срібні зорі в сузір`ях вкравають небесний екран.
Перламутровий місяць – ліхтар омиває пітьму.
Сам не знаю чому… сам не знаю чому…
Все прекрасно б, якби все прекрасно, без болю і ран.
Проплива караван загадкових небесних потоків,
І без відліку кроків йду вночі й потрапляюю у день.
Хто шукає, той знайде. Тільки що означатиме спокій
Не вночі, а у день? Не вночі, а крізь вічність… Продовжити читання “Поезія Ігора Маковійчука”

Поезія Надії Манжуєвої

Надія Манжуєва
народилася 25 травня 1964 року в с. Нижньому Березові. Після закінчення Коломийського технікуму МОД (1983 р.) працювала на Вижницькому ЛК, пізніше  – в сільській бібліотеці.

Х х х
Я тягнусь до світла,
Як квітка до сонця,
Не можу чогось віднайти,
Шукаю любові прозоре віконце,
Вдивляюсь в безкраї світи. Продовжити читання “Поезія Надії Манжуєвої”