Казки дітям

ГАЛИНА  ОМЕЛЯНІВНА ДОМБРОВСЬКА-ТИМОФІЙЧУК
Народилася в с. Гоноратівці Рогатинського району. Навчалась у Верхньолипицькій середній школі, після закінчення якої у 1975 році вступила на філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника.
Працювала у Космач-Рушірській, Яблунівській допоміжній та Вербовецькій школах Косівського району. Зараз навчає дітей горян у Косівській гімназії-інтернаті.

КАЗКА ПРО ХВАЛЬКОВИТІ РОСИНКИ

Літнім ранком пробіг Дощик лісовою поляною і сховався за високою горою. Прокинулося Сонечко. Теплими зі сну віями торкнулося мокрих травинок, кущів, дерев  і прислухалося до звичайного ранкового гомону: Вітерець щось розповів стрункій Берізці, весело щебетали Пташки на деревах, про щось своє гомоніли мурашки, під торішнім опалим листям. Продовжити читання “Казки дітям”

Із Джерел

ПРО ПЕРШОГО МАЯ

Чи ви чули , люди добрі,
Про першого мая,
Шо в селі сі наробило,
Мало хто це знає.

Єк мадяри-поганини
В село наступали,
Ці вороги наших братів
В ліси забирали.
Продовжити читання “Із Джерел”

Із книги “Космацький узір”

Ігореві Римаруку
Х х х
Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер.
Потрафив у скалу – лежить в потоці.
Не міг тікати. Спершу кинув гвер”.
Старий не відповів: “Заходьте хлопці…” –

він  їх не знав, а може, не впізнав.
Алеввійшли у хату, бо намокли
в потоці тому. Сіли і замовкли.
“Ви з Космача чи з Брустур?” –
“Ми з облав”. Продовжити читання “Із книги “Космацький узір””

Бути потрібним людям

НИКОНОР КРЕТ

народився 10 серпня 1933 року в с.Шепилове, Голованівського р-ну, Одеської області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету (1956 р.) У Косові з 1961 р. Працював заступником директора Вербовецької ВШ, Косівської школи-інтернату, директором Смоднянської школи-інтернату, Косівської СШ №2, інспектором шкіл. З грудня 1996 р. – редактор газети “Освітянський вісник”, яка видається районним відділом освіти та Гуцульською освітянською радою, літературний редактор журналу “Гуцульська школа” (з 2000 р.), науковий співробітник науково-дослідницької лабораторії “Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство”.

Останнім часом, до ХІІ Міжнародного Гуцульського фестивалю підготував основні матеріали до короткого довідника “Гуцульщина” і видав навчально-методичний посібник “Гуцульщина літературна”. Готує до видання другу книгу “Хрестоматія з літератури рідного краю”.

“Бути Потрібним Людям” –  так визначає своє життєве кредо Іван Мисюк у вірші, яким відкривається його поетична збірка “Зачарований горами”. І це не просто порожня декларація. Він завжди був і є зараз потрібним людям, які його оточують, з якими він спілкується, для яких живе, трудиться і творить ціле своє життя. Він поет, пісняр, мистецтвознавець, музикант, етнограф журналіст, громадський діяч… Продовжити читання “Бути потрібним людям”

Вінок сонетів у М. Вінграновського й І. Андрусяка. Особливості плетення

ДИСКУРС
ІРИНА ЦАПЛІНА

Псевдонім – Лада Хортич. Народилася у червні 1979 року в м. Запоріжжя. В 2002 році закінчила філологічний факультет Запорізького державного університету, отримавши кваліфікацію магістра. Голова літературного клубу «99». Переможець регіонального туру фестивалю «Молоде вино» (2002 р.). Зараз навчається в аспірантурі того ж таки університету

Тексти друкувалися в різних виданнях.

Покоління українських письменників шістдесятих і дев’яностих років розділяє чималий відтинок часу. Загальновідомо, що за цей період змінилася не лише літературна традиція, а й сам спосіб мислення й сприйняття світу в цілого суспільства. У цій невеличкій студії ми спробуємо дослідити, як ці зміни втілилися у консервативному жанрі вінку сонетів. Продовжити читання “Вінок сонетів у М. Вінграновського й І. Андрусяка. Особливості плетення”

Споминка за нашого тата Івана Ігнатового Павлика

Тато вже двадцять кілька років, як умерли, то треба воскресити їх добрі гадки.

Тато 14 років служили у войську, і там, – як і з  малу, – навикли до остроти, тому  були дуже острі. Попри ту острість мали ті найкращі гадки, що нас дітей вели так, аби нїчо чуже не лакомити ся і неправду не говорити.

Робили се так: коли у котрої дитини уздріли який небудь, хоть найменший предмет, як крайцар, гузик, шпилька і инше подібне, так зараз питали: “відки то маєш?”. А як одержали відповідь, що то хто дав, так зараз брали дитину на перед себе і приводили до того, хто дав. Там спитали ся, чи то правда і, як була правда, то лиш палдьцем намахали, говорячи: “Дивиж ся аби так завше було, – аби анї брехні, анї чужого нїц не брати, а то анї шпильку! Бо від малого навикає ся що раз то до білшого, і як віростеш, то люде зненавидьи, та тобі, а не минї буде зла! Розумієш?!”. Продовжити читання “Споминка за нашого тата Івана Ігнатового Павлика”