Давайте поговоримо відверто (монолог тверезого п’яниці)

ДМИТРО АРСЕНИЧ
народився 27 вересня 1938 року в с. Нижньому Березові Косівького району. 1956 року закінчив Середньоберезівську ЗОШ І – ІІІ ступенів. Працював робітником на Ворохтянському лісозаводі, “Сільмаш” (м. Коломия). За розповсюдженння націоналістичної літератури був під наглядом КГБ. З цих причине міг здобути вищу освіту та видаватися.
Автор книг “Постріл з лука”  ((афоризми)  1987 ),  “Відбитки часу” ((поезія) 1993 ), “Намисто колібрі” (1994), “Стозвуки” (1999), “”Рух зірок” (2002).
На кілька текстів Д. Арсенича написана музика.
Лауреат премії ім. Михайла Павлика

Переконують, що зелений змій – ворог. А навіщо того ворога виробляти, якби це правда? Побачиш пляшку, а на ній яскраву етикетку, то аж кров у тобі забурунить. Ковтнеш слинку, і вже не годен втриматися, щоб не шукати ще двох.

Всі лікарі, всі вчені ніби змовились та одне твердять: пити аморально, пити шкідливо. Ще й на додачу посилаються на довгожителів: от скільки прожили, бо до чарки не прикладалися. Забивайте мені баки, наче я сам не бачу, що до чого.
Мій покійний тесть дожив до сімдесяти дев`яти років, горілочку попиваючи і не менше як десять літ пив би, якби йому п`яному не вкоротив віку бензовоз. А вони мені про довгожителів теревенять.

Або візьміть будь-якого лікаря. Можливо, його й не побачите як випиває, але відкрийте його домашню аптечку. Що там на поличках? Думайте, йод, вата, бинти, мікстури, таблетки? А для кого питаєте аптечний спирт? Чистий, мов сльоза. Спитай в ескулапа – скаже: для натирання, компресів. Щоб ти так дихав! Знаємо твоє натирання. Горло ним натираєш із внутрішньої сторони. А що в аптечці тримаєш, то це про людське око. Виділи ми таких хитрих.

До лікарів, учених і різні там газети підпрягаються: зелений змій штовхає на хуліганство, .сіє чвари в сім`ї. Говорила-балакала. А я власними очима бачив працівника одної установи, як той біля пляшки сидів. Спочатку я подумав, що мінеральну ковтає, коли ні, дивлюсь: пляшечка така прозора. А на ній зовсім інша етикетка вкарбована.

Значить, мене ти будеш повчати, що пияцтво шкідливе. А тобі воно корисне, виходить? Мені на зборах радитимеш: не пий! А сам цідиш? Де ж правда, справедливість, питаю? Мовчите? Отож-то.

Щоб було більш переконливо, наведу ще один приклад. Приїздить до села лектор. Звичайно, про шкідливість алкоголю, про руйнування сім`ї та довкола того. Язик без кісток, як мовиться.

На трибуні графин з водою, погарик. Щоб змочити язик, коли пересохне від балакання в роті. Та він до того погарика й не торкавя. Потрібний він йому, як комарові бінокль. Хотів би я видіти, чим ти зволожуватимеш язик після лекції? Водичкою, тільки сорокаградусною, а може, коньячком чи ще чимось.

Про мою сім`ю клопотався, як батько рідний. Радив не пити, про дітей, про сім`ю подумати. А твоя сім`я, коли приїдеш п`яний, не постраждає? Хотів його після лекції запитати, але, думаю, нащо висуватись, як Пилип з конопель. Що, мені більше всіх треба?

Всюди і скрізь тебе виховують, агітують: будь святий та смирний. Забігайлівки обминай, розум май. Про тебе всі побиваються. Всі засоби впливу на тебе спрямовані: медицина, наука, преса, телебачення, кіно…

Стоп! До речі, про кіно. Дивишся фільми, то в ресторані, як не ми, то чужі порядні люди. Виходить, нічого поганого. Так й ждеш, щоб те кіно швидше кінчилось: та й собі перехилити чарку, як інші люди чинять. Не завше й кінця дочекаєшся…

Раз довелося відвідати театр, жінка наполягала. І що ви думаєте? Клянуся вам – і там пили. Про що у виставі розповідалось – не пам`ятаю, давненько було. А от, що пили –  пригадую. Ще хтось там зі мною перечився, що на сцені артисти п`ють лимонад, тівльки на пляшках наклеєні етикетки чогось міцнішого. Так я й повірив йому!  Який інтерес перед людьми грати, водичку хлебщучи? Що в них грошей бракує на людський напій? Та вони такі трунки п`ють, що нам з тобою й не снилося, а він зарядився та про лимонад мені торочить. Легковір!

Або дивимось футбол по телевізору. Грає команда: всі спритні, жваві. А бігають як! А на другому матчі, наче хтось комангду підмінив. Гравці, як сонні мухи. Що вони перед матчем снотворного об`їлись? Учора перепились,  от  у чім заковирка. Думати треба.Ну, може, й потай від тренера, цього я вже не знаю. Правда, тут і тренерські промахи є. Треба наставляти, щоб команда пила не перед матчем, а після.

Висновок один: всі п`ють, одні відкрито, інші підпільно. Звичайно, є одиниці, що не п`ють. Але хто, хочу вас спитати? Хворі, яким залишилось три місяці до смерті. Коли тобі у білий день цвинтар привиджується, то нічого й про випивку й думати.

Є ще окремі екземпляри, що нагадують йогів. Мовляв, позаздріть, яку ми силу волі виробили. А навіщо то? Щоб виділитись? Та  ти будь, як усі. А характер не в цьому. Характер у тому, щоб випити більше за інших і на ногах встояти. Попробуй, виділися.

Вас, мабуть, цікавить, хто я? Я чооловік скромний, з тих, що не виділяються. Колгоспний агроном Яким Канавенко. Моя професія – це любов до землі. Вона, земля, не тільки всякі овочі та фрукти родить, але завжди тобі і притулок дасть. Ох, люблю я земличку. Це ж по моїй лінії.

Про сімейні спрви розповідати не буду. Двоє дітейц і жінка.  Гризотна, прскіплива. Кілька разів поривалася піти від мене, але передумала. Сімейний вузол, скажу я вам, міцна зав`язь. Не кожен так просто її розрубає.

Розговорився я з вами, а час на обід іти. Дві дороги переді мною: дома борщик чекає, а в кафе – бригадир і обліковець. Куди йти – сам не знаю?Мабуть, піду в кафе, все ж таки люди чекають, а вдома я встигну побувати.

Піду пообідаю. Ну, можливо, і сто грамів вип`ю, а може, й більше, там видно буде. Не на чужі п`ю, а на  свої зароблені. Якось воно й не гречно попоїсти лишень і не випити.
А ви що на те скажете?

Share


Написати коментар