Із Джерел

ПРО ПЕРШОГО МАЯ

Чи ви чули , люди добрі,
Про першого мая,
Шо в селі сі наробило,
Мало хто це знає.

Єк мадяри-поганини
В село наступали,
Ці вороги наших братів
В ліси забирали.

Під гвирами у сумний день
В темний ліс забрали,
У два ряди зглідували –
Всіх повистріляли.

Покійників смутні жінки
Повсюду ходили,
Шукаючи, зморилиси
І всі ноги збили.

По задвірках, в темних зворах
Своїх виглідали…
Та вже більше рідних газдів
Ніде не стрічали.

У півчверта неділеньки
Пастушки ходили –
Всіх шіснадцять чоловіків
Трупи знаходили.

Єк на село сумну вістку
Жінкам дали знати,
Пішли вони засмучені
Газдів пізнавати.

Єк зачєли вни ридати
І руки ломити,
По убранню й по волоссю
Своїх пізнавати.

Голосили, молилися
І знову ридали
Та із горя і розпуки
Чуть не умлівали.

Заплакали у родинах,
Затужили хати…
Порадились так зробити
Щоб людськи сховати.

Виходили сільські люди
В середу раненько
Та й виносіт усі трунви
На Брусний скоренько.

А єк тоті усі трунви
Та й повиносили,
Та вни ними увесь вершок,
Єк листом укрили.

Єк зачєли тоді ксьондзи
Тай відпроважєти,
Зараз стали усі люди
Тєжко голосити.

Єк зачєли тоті ксьондзи
Казані казати,
То жінки із діточками
Зачєли вмлівати.

Ой кувала зозулиця
Попід околиці –
Лишилосі в Соколівці
Багато вдовиців.

Ой кувала зозулиця
В цвітку малиновім.
Будут цесе пам’їтати
Діти колискові.

Ой кувала зозулиця,
На вітер си здуло,
Та же цесе не співанка –
Це все правда була.

Записано від жительки с. Соколівки Ганни Юріївни Черчук-Копчук.

ІВАН МИСЮК

Share


Написати коментар